Буковинський етюд

МИХАЙЛО НЕБИЛЯК

БУКОВИНСЬКИЙ ЕТЮД

                     Степанові Ткачуку

Коняк, і водка, й рельсів сльози,

і швидкі сірі поїзди,

що довезуть нас там, де лози

цвітуть великоднем їзди...

Пташиний спів і бука стогін,

і сум сопілки за вікном,

собаки, кинувшись під ноги,

позвуть господаря з вином.

І матір згорблену літами,

згадає в тьмі скрипучий віз,

а ми, розбещені корчмами,

заплачем тихо в сні беріз...

І ніч нам кинеться в коліна,

і буковинськії ліси

згадають Ольгу Кобилянську

в Гуморі, повість прядучи.

Поставить мати борщ гарячий

на стіл буковий і старий,

а ми згадаєм світ лайдачий,

в якому кожен з нас малий!..