Михайло НЕБИЛЯК
ЗРУБАНІ ТОПОЛІ
покрились мохом білі пні,
а ті дрова, без листя й голі,
давно десь зникли у вогні.
Гуляє вітер полем сивим,
під сонцем злим горить земля,
а пісня гнеться в темні гриви
і треться знов, немов імла.
... Не чути шум листків тополі,
по голім полю вітер гне
траву рясну, якої болі
за серце шарпають мене.
Niciun comentariu:
Trimiteți un comentariu