Михайло НЕБИЛЯК
МОЛИТВА СТАРОЇ ВЕРБИ
«Не рубайте мене; я плакати буду,
вітер пришліть, хай колише мене;
не рубайте, молю, вже стару і худу,
слухайте біль, поки осінь мине...
Я заплачу з туги й буду снити вогонь,
сонце хай грається світлом в гілках;
не рубайте мої коренці старі:
вродите страх в застарілих очах.
Ви лишіть, хай співають пташки голосні,
бійтесь дрожання на білих руках:
Я вам щастя знайду ще колись навесні,
Слухайте
біль, не народжуйте страх.»
Niciun comentariu:
Trimiteți un comentariu