Океан

Михайло НЕБИЛЯК

ОКЕАН

Пам’яті Пабла Неруди

Б’є в берег Чілі океан намистом,

чайки в Європу шлють своїх дітей;

плекає світ в своїх благих обіймах

жахливий плід ненависних ідей.

Шипить Європа злістю на дитину,

батьки якої плакали колись;

Неруда Пабло, встань хоч на хвилину

і за дитя сонетом помолись!..

Бушують хвилі й води в берег плещуть,

народ бажає волі і життя;

десь танки в тьмі поля любові нищать,

а люди злі плекають небуття.

Америка сльозить росою честі,

в крові недавній мокрі береги;

нема лукавості у нашім жесті –

в нас тільки цвіт плекають всі луги.

В нас батько дав свій паспорт сину

й сказав: – У вічі всім дивись!

Неруда Пабло, встань хоч на хвилину

І за дитя сонетом помолись!...