Михайло НЕБИЛЯК
ДО МАТЕРІ
«...рушник
вишиваний
на щастя і долю
дала.»
А. Малишко
ті хвилини тривожні, важкі...
як тьма налягала пухом на доли,
а поїзд спішився в далечі жаркі.
Ти тремтіла боляче; хвилини тікали
в невідому казковість доріг...
і мрії бурхливі жаром палали,
а втомлений місяць на вербах заліг.
Десь далеко, можливо, ти тужиж за мною
й чекаєш щоднини мене.
Я в ночі тривожні сиджу з тугою...
Чекай, я вернусь, як осінь мине.
Niciun comentariu:
Trimiteți un comentariu