Єсенін

Михайло НЕБИЛЯК

ЄСЕНІН

Берези і трави, і осінь зомліла,

й лоша, наздогнавши поїзд життя,

і матері скроня від мрій побіліла,

і сум по Європі, мов крик прокляття...

Берези і трави, і колір любові,

життя нерозлите в чаші нічній;

Америка й небо і танці багрові,

повернення й сльози в батьківськім вікні...

Айседора і корчма, смерть і прощання,

собака Качалова й холодна вода...

мій сум через гори – хвилина мовчання,

й Москва біля водки – мовчазна й тверда...

Берези і трави, і осінь зомліла,

мій сум – через дзвони тиші й туги.

Я снив, як в Парижі ніч поблідніла,

Як Русь піднімала болюче стяги.

Берези і трави, й Разань на світанні,

бродяга і мати, й заплаканий біг,

й написаний кров’ю крик на прощанні,

й роки непрожиті для дурнів нічліг...