Скрипаль

СКРИПАЛЬ

Там на високій Верховині,

Де гори вбрались в гостру скаль,

В малій убогенькій хатині

Самітній жив старий скрипаль.

Щоранку грав для верховини,

Щоранку скрипку в руки брав...

Йшов на весілля й на хрестини

І часто в корчмі людям грав.

Бува, як жалібно заграє,

Аж затиха смереки шум,

А скрипка серце людям крає,

Всі гори обгортає сум.

Одного весняного ранку

Не вчули більше скрипки спів,

Ходили люди на світанку,

Чекали мовчазно, без слів.

Враз дзвони сумно залунали,

Серця пронизив сум, мов сталь.

Потиху люди розмовляли:

«Чи чули ви?.. Помер скрипаль!».